З нагоди Дня Української Державності Громадська організація «Почайна», Благодійний фонд «Місія Миру», Громадська організація «Спілка релігієзнавців» та Громадська організація "Спадщина Чембержі в мистецтві та освіті" спільно з іншими партнерськими організаціями провели символічний захід «Міжконфесійний молитовний сніданок над Дніпром».
Завдяки цьому заходу 15 липня 2026 року спільна молитва повернулася до місця Хрещення Русі-України — вперше за 138 років. І це стало не лише поверненням історичної традиції, а й символом відродження українського духу, який неможливо зламати. Подія має виняткове духовне, історичне та державотворче значення. Востаннє подібні масштабні урочистості проходили, на цьому знаковому місці, у 1888 році під час відзначення 900-річчя Хрещення Русі.
Місце, де, за давніми історичними переказами, розпочалося хрещення киян у водах Почайни, є одним із найважливіших духовних осередків української історії. Тут було покладено початок цивілізаційному вибору Київської Русі, що визначив її подальший культурний, духовний і державний розвиток. Звідси бере початок тисячолітня традиція українського державотворення, нерозривно пов’язана з Києвом як історичним центром Русі-України.
Біля легендарного місця злиття хвиль Почайни та Дніпра, поруч із горельєфами святого Іоанна Хрестителя та святого рівноапостольного князя Володимира, біля Поштової площі, об’єдналися представники різних християнських церков, військові капелани, військовослужбовці, громадські діячі та кияни. Незважаючи на різні конфесії й життєві шляхи, усіх згуртувала спільна молитва за Україну, український народ, наших захисників, справедливий мир і Перемогу.
Особливо зворушливим моментом стала хвилина мовчання, яку над Дніпром відрахувала корабельна ринда. Її дзвін став даниною пам’яті всім, хто віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України. Над місцем молитви майорів Державний Прапор України — символ незламності нашого народу, його волі, гідності та неперервності державної традиції.
Спільна молитва біля цього витоку стала чимось значно більшим, ніж просто відродженням давнього звичаю. Вона ознаменувала відтворення колективної пам’яті, торжество духовної справедливості та утвердження суто українського погляду на власне минуле. Протягом тривалого часу спадщина Хрещення Русі була предметом політичних маніпуляцій і спроб відірвати її від національного контексту. Сьогодні ж Україна відвойовує не лише сакральні території, а й власну історичну спадщину, яка є невід’ємною частиною нашої ідентичності.
Саме тому одним із найголовніших підсумків заходу стало спільне усвідомлення необхідності державного збереження цього унікального історико-культурного простору. Територія від Паркового мосту, колони Магдебурзького права - нижнього пам’ятника святому Володимиру, Хрещатого яру та стародавньої Хрещатицької набережної до Поштової площі, разом із археологічними пам’ятками Хрещатицької брами та Боричевого узвозу, повинна бути збережена, відновлена та розвиватися як єдиний національний простір пам’яті про Хрещення Русі-України, витоки Києва та становлення нашої державності.
Особливе місце в цьому процесі має посісти пам’ятка археології та історії національного значення на Поштовій площі — «Ділянка прибережного міського кварталу Середньовічного Києва XI–XIX століть» (охоронний номер 260094). Тут має постати не просто черговий музейний простір, а національний Музей Української Державності — сучасна державна інституція, яка розповідатиме про тисячолітній шлях нашого народу, спадкоємність владних традицій, роль Києва як колиски Русі-України та європейське коріння української цивілізації.
Спільна молитва 15 липня стала першим, але надзвичайно важливим кроком до повернення цьому святому місцю його справжнього сакрального змісту — духовного, історичного та політичного. Це було моління не лише про сьогодення. Це був духовний міст, що поєднав минуле, сучасність і майбутнє України. Він засвідчив абсолютну єдність українців перед обличчям війни, нашу повагу до власних витоків та відповідальність перед наступними поколіннями.
Ми є народом із тисячолітнім літописом, глибокою духовною традицією та незламною волею до свободи. Ми пам’ятаємо своє коріння, шануємо тих, хто виборював і виборює нашу незалежність, і будуємо майбутнє, засновано на правді, історичній пам’яті та національній гідності. Саме тому цього дня на місці Хрещення Русі-України вперше за багато десятиліть знову велично прозвучала спільна молитва — за Україну, за Київ, за український народ, за наших воїнів, за мир і за нашу Перемогу.
Вдячні священству та духовним діячам, які прийняли участь та молилися на місці хрещення 15 липня 2026 року:
• митрополит Агапіт - архієпископ Вишгородський, секретар Київської Митрополії, представник Православної Церкви України;
• протоієрей Василь Чудієвич - канцлер Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, адміністратор парафії святого Йосафата УГКЦ на Святошині;
• отець Павло Вишковський OMI - місіонер Облатів Непорочної Марії, настоятель парафії святого Миколая у Києві, священник Римсько-католицької Церкви в Україні;
• Наталія Тупікова - військова капеланка шпитального напрямку церкви "Перемога".
• Володимир Великий - пастор церкви «ПЖ», представник Української Церкви Християн Віри Євангельської;
• отець Андрій Бонис - адміністратор парафії Пресвятої Трійці на Оболоні Української Греко-Католицької Церкви;
• Дмитро Масон - пастор християнської церкви «Місто Світла»;
• Володимир Денщиков - президент Київської філії Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів;
• Віталій Обревко - пастор, керівник відділу зовнішніх зв’язків та релігійної свободи Київської конференції Церкви Адвентистів сьомого дня;
• Дмитро Костирко - пастор-візіонер Християнської Церкви InTouch;
• Олександр Корнієнко - начальник служби військового капеланства військової частини А5007, підполковник, пастор Української Євангельської Церкви;
• Андрій Тищенко - старший єпископ Харизматичних Євангельських Церков України, старший єпископ Української християнської церкви «Нове покоління»;
• Юрій Береза - старший служитель Київської єврейської месіанської громади, координатор міжнародного проєкту StopAntisemitism.
Для нашої громадської організації цей захід є насамперед просвітницькою та культурною ініціативою, спрямованою на популяризацію історії української державності, збереження культурної спадщини та виховання поваги до неї у молодого покоління.
Ми переконані, що збереження цієї історичної місцини — це не лише відновлення горельєфів як об’єктів монументального мистецтва і створення ще однієї локації для проведення заходів. Передусім це збереження історичної пам’яті, духовних цінностей і пам’ятних місць, які формують національну свідомість та зміцнюють зв’язок поколінь.
Не менш важливою є й традиція спільної міжконфесійної молитви. Вона об’єднує людей різних конфесій навколо спільних цінностей — любові до України, взаємної поваги, відповідальності та служіння суспільству. Саме такі традиції виховують молодь у дусі єдності, толерантності, духовності й усвідомлення того, що сила нашої держави ґрунтується не лише на зброї, а й на спільних моральних цінностях.
Сьогодні, коли ворог намагається привласнити нашу історію та заперечити українську державність, особливого значення набуває збереження автентичних місць, пов’язаних із витоками нашої держави. Ми віримо, що археологічна пам’ятка на Поштовій площі має стати національним музеєм і важливим культурно-освітнім простором, де діти й молодь зможуть пізнавати справжню історію України та усвідомлювати цінність власної спадщини.
Саме тому ми об’єдналися й власними силами відновили горельєфи святих Володимира та Іоанна Хрестителя. Цим ми прагнемо показати, що кожен може зробити свій внесок у збереження культурної спадщини, розвиток української культури та утвердження історичної пам’яті.
Молімося сьогодні за наших воїнів, за Київ, за Україну та нашу Перемогу. Бережімо й примножуймо нашу культурну та духовну спадщину, щоб передати її майбутнім поколінням.
Щиро дякуємо усім причетним, хто допомагав та брав участь у святкуванні!.
Організаторами, ініціаторами та партнерами події стали голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Володимир Наконечний і Відділ культури Подільської РДА, президентка Української асоціації релігієзнавців, доктор філософських наук, професор і голова організаційного комітету Людмила Филипович, голова ГО «Громадський рух “Почайна”» Аннабелла Моріна, депутат Київської міської ради Костянтин Богатов, власниця ТЦ «Gorodok Gallery» Інеса Кравченко, керівник ДІАЗ «Стародавній Київ» і засновник ГО «Україна Інкогніта» Роман Маленков, представник БО «Міжнародний благодійний фонд “Українська місія миру”» Петро Михайленко, представниці ГО "Спадщина Чембержі в мистецтві та освіті" Євгенія Фельдман та Романовська Катерина, а також Відділ культури Оболонської РДА, ГІ «Штаб оборони Києва», ГІ «Люди Поштової», ГО «Капелани з Перемогою», БО «Благодійний фонд “Вірний завжди”», Профспілкова організація морської піхоти України, Організація українських націоналістів, ГО «Кияни об’єднуємось» та ініціативна група «Музей на Поштовій площі».
