Інтерв’ю з художницею Катериною Романовською

Прогулюючись Андріївським узвозом – вулицею, що розташована у самому серці Києва, милуючись її красою та архітектурою, ми завітали до розташованому там Київського академічного театру «Колесо», де у ці дні проходить художня виставка «Наближаючи Весну» — спільного проекту театру та Громадської організації «Спадщина Чембержі в мистецтві та освіті». Захід зібрав багато зацікавлених мистецтвом відвідувачів, створивши атмосферу живого обговорення та натхнення. Там же ми мали нагоду поспілкуватися і з Катериною Романовською – художником, яка представляє тут свої навчальні, перші роботи. Вона тільки починає свій мистецький шлях, але вже робить чималі успіхи та має прихильників своєї творчості.

— Катерино, розкажіть трохи про себе. Як почався ваш творчий шлях?

— Мене звати Романовська Катерина Ігорівна. Я народилася в Києві у 1983 році. Малювати почала ще в дитинстві, але серйозно зайнялася цим лише у 2022 році, коли розпочалася війна. Моїм вчителем та наставником став відомий український художник Юрій Гаврилович Сороколєтов. Він не лише навчав мене мистецтву, а й став справжнім другом. Я дуже ціную ці стосунки, адже він завжди мене підтримує, допомагає як у творчості, так і в житті.

— Де ви зараз мешкаєте та працюєте?

— Все своє життя я прожила у столиці й навіть війна не змусила мене залишити улюблене місто. Хочу залишатися тут, працювати й творити, адже вважаю, що потрібно боротися за краще майбутнє саме там, де живеш. Якщо мені вдасться зробити бодай щось для розвитку таких важливих сфер, як культура та освіта, можливо одного дня я й вирушу за кордон, щоб побачити світ.

Нещодавно разом із друзями ми заснували громадську організацію «Спадщина Чембержі», яка займатиметься цими питаннями. Наразі я працюю у сфері моди та краси, у відомій компанії Zara, але планую змінити роботу й перейти на державну службу. Однак моя головна мрія – стати справжньою художницею.

— Чи використовуєте ви творчий псевдонім?

— Ні, не використовую. Я занадто люблю своє ім’я щоб його змінювати, тим більше для любимої справи.

— З якими матеріалами ви працюєте?

— Мені завжди подобалась олія. Залюбки використовую її у своїх роботах. Менш серйозно відносилась до картин аквареллю, але коли спробувала цей матеріал сама, зрозуміла який він непростий для «приборкання» пензлем, що тільки завдяки їй можу передавати ніжний настрій. 

— Які напрямки та жанри вам найближчі?

— Реалізм. Завжди вражали роботи художників з найбільш точним зображенням реальності та вміння зловити цікавий або красивий сюжет.

— Чи маєте власну унікальну техніку або методику?

—  Напевно, що унікальності в моїй техніці немає, але якщо й була б, думаю я її не розкривала б своїм глядачам.

— Які митці вас найбільше надихають?

— Не можу сказати, що мене надихає саме творчість інших художників. Я просто дуже люблю і ціную красу, талант і мистецтво в цілому. Єдине моє натхнення – це особисте бажання відтворювати реальність на папері. Але звичайно є свої уподобання. Це, наприклад, Репін, Лєвітан, Шишкін, Караваджо, Каффі та багато інших. Їх талант неосяжний, дивлюсь і не можу зрозуміти як вони це робили.

— Чи є ваші роботи у музейних чи приватних колекціях? 

— Поки мої картини у моїх найближчих людей, які живуть в Україні.

— Які мистецькі епохи або напрями вам до вподоби?

— Можу сказати, що цікавлюсь епохою Відродження, зокрема італійськими художниками.

— Чи слухаєте ви музику або дивитесь щось підчас створення робіт?

— У мене рідко коли буває бажання слухати музику підчас малювання, а тим більше  щось дивитись . Я повністю занурююсь у процес, не люблю коли щось відволікає, забирає енергію та увагу.

— Яке ваше творче гасло?

— Я думаю це не потрібно художнику або митцю. Але поки йде війна, я просто дуже хочу щоб мистецтво і, взагалі українська культура, жила і розвивалась всупереч усьому злу і складнощам.

— Чи маєте ви професійну художню освіту?

— Всю свою художню освіту я здобуваю завдяки урокам у свого вчителя.

— Що найбільше допомогло вам сформувати власний стиль?

— Щоб стати хорошим учнем у наставника, якого ти сам обрав, достатньо бути працьовитим. Усе інше зробить твій учитель: змотивує коли потрібно, дасть цінні поради і зробить правильні зауваження, а головне – допоможе розкрити твій потенціал, надаючи свободу для творчості. Мені в цьому пощастило – мій наставник не лише розуміє мене, а й бачить мою індивідуальність.

— Що надихнуло вас почати малювати?

— Одного разу знайома з дитинства людина попросила мене намалювати себе, нагадала, що колись я малювала, і доволі добре. Це дуже підштовхнуло мене, я відчувала себе щасливою і вдячною.

— Чи були у вас наставники або вчителі, які вплинули на ваш стиль?

— Ні, ніхто не впливав. Мій вчитель просто дав мені можливість вибору і самовираження. 

 — Які теми або сюжети вас найбільше цікавлять у творчості?

— Мене захоплює створення портретів, адже це можливість передати унікальність і внутрішній світ людини так, як бачу його саме я. Також із задоволенням малювала б переважно архітектурні об’єкти та пейзажі.

— Як би ви охарактеризували свій стиль?

— Я відчуваю, що мій стиль відображає мене саму. Здається, мої картини наповнені тим світлом, яке є в мені, а також певною гармонією та романтикою.

— Як проходить ваш творчий процес? Чи є у вас якісь ритуали перед початком роботи?

— Мені подобається, коли робочий простір чистий, охайний, зручний і добре освітлений. Тому перед тим, як розпочати роботу, я завжди наводжу порядок і створюю комфортну атмосферу.

— Що для вас найголовніше в мистецтві?

— Найголовніше в мистецтві, як і в будь-якій сфері, – це талант і природні здібності. Саме в мистецтві без таланту обійтися неможливо. Справжнього поціновувача не введеш в оману – він завжди відчує істинну майстерність.

— Які у вас плани у творчості?

— Хочу створити багато картин, які знайдуть відгук у серцях людей. Також мрію відкрити власну галерею як в Україні, так і за її межами.

— Дякуємо за цікаву бесіду! Можливо, хочете щось додати наостанок?

— Так, звісно. Я щиро вдячна всім, хто відвідав виставку «Наближаючи Весну», а також дякую вам за це інтерв’ю та увагу до моєї творчості.